Одним з найбільш частих діагнозів, які ставить лікар-невропатолог, є Вегето-судинна дистонія (ВСД). Зустрічається вегето-судинна дистонія у 70-80% дорослого населення. Виникнення перших проявів вегето-судинної дистонії відноситься, до дитячого або юнацького віку; виражені порушення дають про себе знати до 20-40 років. Жінки схильні до розвитку вегетативної дисфункції в 3 рази частіше, ніж чоловіки.

Вегето-судинна дистонія – це синдром, який включає в себе різноманітні за походженням і проявів порушення вегетативних функцій, зумовлені розладом їх нервової регуляції. Найчастіше це психогенно обумовлені полісістематічні вегетативні розлади. Обов’язковою клінічним проявом ВCД є емоційні розлади (невмотивована тривога, страх смерті) або розвиток соматичного захворювання, загальна слабкість, дратівливість.

У багатьох медичних виданнях можна зустріти синоніми вегетативної дисфункції: нейроциркуляторна дистонія, вегетативна дисфункція, невроз серця, функціональна кардіопатія, панічна атака, ангіоневроз, психовегетативний невроз, вазомоторний дистонія та ін.

Що ж призводить до виникнення вегето-судинної дистонії?

Вегетативна нервова система – відділ нервової системи, який контролює і регулює роботу всіх внутрішніх органів, що сприяє підтримці гомеостазу – відносного рівноваги внутрішнього середовища організму. У нормі між симпатичним і парасимпатичних відділами вегетативної нервової системи має існувати «відносна рівновага», порушення цього «рівноваги» і призводить до розвитку вегетативної дисфункції.

Розвитку ВСД сприяють спадкова схильність, стреси, психоемоційне напруження, ендокринні перебудови організму. ВСД при поєднанні з іншими патогенними факторами може сприяти розвитку багатьох інших проблем зі здоров’ям і патологічних станів, найчастіше мають психосоматичний компонент (виразкова хвороба, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, бронхіальна астма).

Прояви ВСД дуже різноманітні. У хворих з вегетативною дисфункцією описано близько 150 симптомів і 32 синдрому клінічних порушень. Через різноманіття симптомів пацієнти з ВСД звертаються до лікарів різних спеціальностей (терапевта, кардіолога, невропатолога, гастроентеролога). Тільки огляд фахівця може підтвердити це захворювання і виключити інші соматичні або органічні неврологічні захворювання, які можуть викликати схожі прояви.

Для виключення органічних порушень лікар може призначити додаткові методи дослідження, такі як:

– загальноклінічні аналізи крові, сечі, визначення рівня цукру крові;
– електрокардіографія;
– електроенцефалографія;
– доплерографія судин голови та шиї;
– комп’ютерна томографія головного мозку та інші.

Тільки після огляду фахівця і постановки діагнозу Вегето-судинна дистонія, можна приступати до лікування.

Як же лікувати вегето-судинну дистонію?

Перш за все слід зазначити, що це захворювання має хвилеподібний перебіг з періодами погіршення і поліпшення самопочуття. Правильний режим праці і відпочинку, харчування перешкоджають або пом’якшують вираженість епізодів погіршення самопочуття. Однак в періоді загострення пацієнти потребують медикаментозного лікування, профілактичні заходи та «народні способи» тут вже навряд чи допоможуть. Багато хворих і в періоді між потребують медикаментозного лікування, що дозволяє зменшити частоту загострень захворювання і тяжкість їх перебігу. Лікування ВСД, вимагає індивідуального підходу з підбором відповідних методів і препаратів.

Публікацію підготувала лікар-невропатолог, канд.мед.наук – Балкова Неллі Борисівна.