Вегето-судинна дистонія (нейроциркуляторна дистонія) – це патологічний стан, при якому відбувається зрив компенсаторної діяльності вегетативної нервової системи. Це найбільш частий діагноз, який ставиться лікарями і викликає незадоволення у пацієнта, нерозуміння і тривогу – можливо лікарі все-таки щось серйозне не знайшли, упустили? Ця ситуація обумовлена тим, що вегето-судинна дистонія може бути симптомом багатьох органічних захворювань: соматичних, неврологічних, ендокринологічних, гінекологічних, онкологічних. Найчастіше ВСД носить функціональний характер, тобто, не пов’язана з серйозним захворюванням. Таке психогенне порушення між корою головного мозку і підкірковими структурами за типом «хочу – не можна». І з’являються симптоми вегетативної дисфункції. Вони можуть бути різноманітними. Це обумовлено різноманіттям функцій, які виконує вегетативна нервова система. Вона забезпечує регуляцію діяльності всіх внутрішніх органів, залоз зовнішньої і внутрішньої секреції, лімфатичних і кровоносних судин, забезпечує сталість (гомеостаз) внутрішнього середовища і пристосування роботи внутрішніх органів до мінливих умов зовнішнього середовища. Симпатична і парасимпатична вегетативна нервова система мають протилежний вплив на роботу органів. І як тільки порушується рівновага між цим впливом, виникає дисбаланс в роботі – вегето-судинна дистонія. На виникнення даного стану впливає конституціональна схильність, клімат, зміна погоди, психо-емоційне перенапруження. Хворіють вегето-судинну дистонію люди в будь-якому віці.

Вегето-судинна дистонія може проявлятися постійними і пароксизмальними (нападоподібними) симптомами. Для всіх типів вегето-судинної дистонії характерні кризи. При вегетосудинної дистонії за гіпертонічним типом спостерігаються занепокоєння, прискорене серцебиття, раптове збудження, симптоми панічного атаки, підвищення артеріального тиску, похолодання кінцівок, озноб. При вегетосудинної дистонії за гіпотонічним типом – загальна слабкість, задишка, нудота, завмирання в роботі серця, пітливість, низький артеріальний тиск. При вегето-судинної дистонії змішаного типу всі перераховані вище симптоми проявляються в тій чи іншій мірі.

Вегетативні кризи (симпатоадреналові) викликаються переважним впливом симпатичної нервової системи – підвищення артеріального тиску, тахікардія, ознобоподобное гиперкинез (тремтіння), гіпертермія, біль у ділянці серця, страх, тривога, паніка, холодний піт, оніміння кінцівок.

Вагоінсулярние кризи ВСД викликаються переважним впливом парасимпатичної нервової системи – слабкість, зниження артеріального тиску, порушення дихання, брадикардія (уповільнення серцевих скорочень і відповідно пульсу), почуття «завмирання» серця, запаморочення, дисфункція травної системи, гіпергідроз (пітливість), поліурія.

Змішані кризи поєднують в собі різноманітні симптоми і їх поєднання. Перебіг вегето-судинної дистонії тривалий, можливо роками, з періодами ремісій і загострень.

Для постановки діагнозу ВСД необхідні консультації таких фахівців, як терапевт, невролог, окуліст, ендокринолог, гінеколог, інструментальні та лабораторні методи обстеження. Щоб підтвердити діагноз ВСД, необхідно виключити можливе соматичне органічне захворювання, яке може дати прояви синдрому вегето-судинної дистонії у кожного конкретного пацієнта індивідуально. З можливих обстежень при підозрі на ВСД частіше використовують – електрокардіограму, доплерографію судин, комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію, огляди окуліста, ендокринолога, терапевта. Для виключення захворювань щитовидної залози (і гіпертиреоз і гіпотиреоз може проявлятися симптомами вегето-судинної дистонії) використовують лабораторні аналізи – досліджують гормональну активність щитовидної залози і УЗД. Коли встановлено діагноз ВСД і виключені всі можливі соматичні захворювання, призначається індивідуальне лікування.

Для успішного лікування синдрому вегетативної дисфункції необхідно модифікувати спосіб життя: дотримання режиму праці та відпочинку, дозовані фізичні навантаження, плавання, біг, аеробіка, фітнес, контрастний душ, перебування на свіжому повітрі, здорове харчування, сон 8 годин на добу, відвідування психотерапевта, санаторно -курортне лікування в санаторіях неврологічного профілю з використанням всіх видів бальнеотерапії (водолікування), рефлексотерапії, ароматерапії, фізіотерапевтичних процедур, масажу. Цю ВАЖЛИВУ рекомендацію пацієнти часто не сприймають всерйоз і тим самим посилюють свій стан. При необхідності призначається медикаментозна корекція.

З ПОБАЖАННЯМИ ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я І УДАЧІ ТЕРАПЕВТ ЗОЛОТАРЬОВА ОКСАНА МИКОЛАЇВНА.