Значна поширеність захворювань шийки матки серед жіночого населення-одна з найбільш актуальних проблем в сучасній гінекології. Часто патологія шийки матки супроводжується бактеріальної і (або) на вірусну інфекцію. Нерідкі випадки виявлення дисплазії різного ступеня тяжкості у молодих родили жінок, що ставить перед лікарем важливу задачу вибору оптимального методу хірургічного впливу.
Абсолютно ясно, що метод лікування слід вибирати індивідуально для кожної пацієнтки з урахуванням поширеності патологічного процесу, результатів цитологічного і гістологічного дослідження, віку, соматичного і акушерського анамнезу, а також психологічних особливостей жінки. Крім того, необхідно враховувати і такі характеристики методів, як ступінь травматизації шийки матки, глибина проникнення енергії в тканини, тривалість процедури, особливості післяопераційного періоду, необхідність застосування знеболювання (місцевого або загального) і ін. Для кращого розуміння в статті описані різні хірургічні методи впливу і їх основні особливості.
Диатермокоагуляція шийки матки
Цей метод хірургічного лікування досить популярний через дешевизну обладнання та технічної простоти виконання операції. Ним користуються практично у всіх країнах світу протягом останніх 25-30 років. У народі цей метод називають припіканням шийки матки. Електричну ексцизії проводять петлями різної величини і форми, в залежності від розмірів і глибини ураження, за допомогою електричного струму низької напруги, який призводить до водного дисбалансу клітин епітелію і, таким чином, руйнує їх.
При діатермокоагуляції (ДЕК) важко регулювати глибину коагуляції біологічних тканин, і в цьому проявляється головний недолік цього виду лікування, що призводить до надмірного опіку бічних стінок операційної рани. Якщо в безпосередній близькості від місця коагуляції розташовується кровоносну або лімфатичний судину, то є висока ймовірність отримання глибоких некрозів всередині тканин, розташованих по ходу судин, що призводить в подальшому до утворення рубців шийки матки. Такий вид ускладнень називається синдромом коагульованої шийки матки і вимагає часто додаткові хірургічні методи лікування. Після ДЕК частіше виникає ендометріоз шийки матки, ніж після інших видів лікування.
Кріодеструкція шийки матки (холодова деструкція)
Як і при ДЕК, регулювання глибини промерзання тканин провести з високою точністю неможливо, т.к ступінь впливу залежить від безлічі факторів.
Струп, що утворюється після холодового впливу, за своєю структурою досить пухкий, на відміну від електричного струпа, тому жінок набагато довше турбують рідкі рясні виділення. У зв’язку з цим вище ймовірність приєднання інфекції.
Холодова деструкція, як і діатермокоагуляція, не повинна проводитися у жінок з позитивним результатом обстеження на віруси папіломи людини високоонкогенних штамів (16, 18, 31, 33 типи), а також при наявності залозистої дисплазії цервікального каналу, так як цей вид лікування не буде ефективним в даних випадках.
У деяких жінок може виникнути анафілактичний шок як результат алергічної реакції на холод. Успіх лікування становить від 88% до 94% при дотриманні правил проведення холодової деструкції шийки матки і правильного підбору хворих. При лікуванні важкої дисплазії в 7,1-39% випадків спостерігається повторне виникнення цього патологічного процесу.
Радіохірургічне вплив на шийку матки.
Даний спосіб оперативного втручання здійснюється за допомогою спеціального радіохірургічного апарату
Радіохвиля, яка виходить із активного електрода у напрямку до електроду-антени, проходить через тканини. Завдяки своїй частоті, радіохвилі набувають здатність проникати через клітинні мембрани, чого немає при електрохірургічний впливі.
Характерною особливістю радіохвилі є вузьконаправленість і відсутність розігрівання паралельних шарів клітин, при цьому радіохвиля має величезний енергетичним запасом, який передається на «розрізається» тканину. В цілому, при впливі потужного енергетичного імпульсу відбувається потужне і точкове миттєве розігрівання внутрішніх структур клітин, так що вони «закипають і випаровуються» за частки секунди. На цій ділянці і відбувається деструкція клітин, так званий «розріз». Оскільки сам електрод залишається холодним, він не викликає опіку навколишніх тканин і сприяє гарному загоєнню рани. Радіохірургічний метод повністю виключає таке часте ускладнення лазерної методики і діатермокоагуляції, як опіки.
Всі автори, які робили бактеріологічні дослідження при радіохвильових хірургічних втручаннях, відзначили стерильність електрода і стерилізуючий вплив радіохвилі на краю рани. В процесі проведення операції виключається можливість занесення інфекції в рану: по-перше, високочастотна радіохвиля здатна знищити будь-який мікроорганізм, який потрапив на оперований ділянку, а по-друге, одночасно з «розрізом» відбувається коагуляція розсічених країв (тобто своєрідна «спайка» кровоносних судин , що перешкоджає попаданню мікробів в рану).
Чи не властиві цим методом і інші ускладнення «класичних» оперативних втручань, такі як запалення, набряклість, нагноєння рани і багато іншого. Для методу характерно безрубцеве загоєння, мінімальна операційна і післяопераційний біль. Стерилізуючий ефект випромінюваних радіохвиль дозволяє домогтися позитивного ефекту при стійких ендоцервіцитах.
Радіочастота не викликає різкого спазму мускулатури і відсутній вплив на чутливі рецептори. Це означає, що радіохірургічна операція практично не супроводжується больовими відчуттями. До того ж процеси регенерації прооперованих тканин набагато менш болючі.
Результати безлічі проведених досліджень показали, що радіохірургічний метод лікування шийки матки зручний як для лікаря, так і для пацієнта, ефективний, безпечний, тому що зберігає структуру шийки матки і нормалізує біоценоз піхви. Невеликі розміри апарату,, менша вартість у порівнянні з лазерним устаткуванням роблять даний метод найбільш доступним для застосування, особливо в амбулаторній практиці.
Лазерна вапорізація шийки матки.
Лазерне хірургічне лікування шийки матки розвивається в двох напрямках: з використанням лазерного випромінювання великої потужності та використанням низько інтенсивного лазерного випромінювання, що дозволяє проводити лазерну вапоризації (випарювання) або лазерну конизацию шийки матки
У 1980-х роках лазерне лікування дисплазій було одним з найпопулярніших методів лікування в розвинених країнах. Згодом цим методом стали користуватися рідше через дорожнечу технічного обладнання, а також через те, що проведення лазерного лікування часто необхідно проводити в операційних умовах із застосуванням загальної анестезії. СО2 лазер – це промінь невидимого інфрачервоного світла, для якого мішенню дії стають клітини, що містять велику кількість води, так як вони можуть адсорбувати енергію лазера максимально, що призводить до випарювання тканини. Від величини потужності випромінювання залежить товщина лазерного променя і його дія.
Для вапоризації тканин можна застосовувати низько інтенсивні промені, однак основний побічний ефект при такому виді лікування – це перегрів і опік тканин. Після вапоризації не залишається тканинного матеріалу для гістологічного дослідження. Позитивна сторона коагулюючого ефекту лазера використовується для зупинки кровотечі під час процедури.
Дія променів високої інтенсивності схоже на дію гострого ножа-скальпеля і використовується для лазерної конізації шийки матки, до того ж супроводжується меншим кровотечею, ніж при проведенні холодно-ножовий конізації. Так як для цього виду лікування необхідно гарне знерухомлення жінки для попередження серйозних ушкоджень сусідніх тканин шийки матки, піхви, а також промежини, процедуру рекомендують проводити під загальним короткочасним наркозом. При цьому виді лазерного лікування зберігаються ділянки посічених тканин, які можуть бути гістологічно досліджені. Жінки можуть відчувати більше болю при лазерної вапоризації, ніж при холодової деструкції шийки матки. Легка кровотеча може виникнути на 4-10 день післяопераційного періоду.
Публікацію підготувала лікар акушер-гінеколог Касьяненко Т. Р.
