У дітородному віці більшість жінок відчувають ряд характерних фізичних і психоемоційних симптомів, що виникають перед настанням менструації. Ці симптоми об’єднані під загальною назвою «передменструальний синдром» (ПМС).
Які бувають сучасні методи, лікування ПМС – тема статті.

Передменструальний синдром (ПМС) – це узагальнений термін, що означає комплекс фізичних і емоційних змін, які і тією чи іншою мірою спостерігаються майже у 80% жінок дітородного віку. У більшості жінок симптоми ПМС, що виникають у другій половині менструального циклу, виражені в мінімальному ступені і переносяться легко. Однак приблизно в 5% випадків фізичні та психоемоційні зміни, які супроводжують наближення менструації, бувають настільки виражені, що роблять серйозний вплив на повсякденне життя, аж до значного порушення працездатності.

Наукове визнання

ПМС стали розглядати як реально існуюче захворювання лише в останні кілька десятиліть. Протягом цього часу його поширеність значно зросла. На думку багатьох дослідників, це може бути обумовлено сучасним способом життя і характером харчування. Подругою теорії, в минулі століття жінка значну частину свого дітородного віку проводила в стані вагітності, що перешкоджало виділенню ПМС в якості самостійного симптомокомплексу.

Поширеність ПМС

ПМС може розвиватися тільки при наявності у жінки овуляції і менструацій. В результаті цих процесів щомісяця відбувається вихід яйцеклітини з яєчника, а приблизно через два тижні настає менструальна кровотеча. Таким чином, ПМС не може спостерігатися до початку статевого дозрівання, в період менопаузи або під час вагітності. ПМС більш поширений у жінок від 30 до 40 років, проте може виникати в будь-якому віці, від підліткового до передпенсійного.

До сприяючих чинників відносять:

• наявність сімейного анамнезу ПМС;
• недавні пологи або аборт;
• початок або припинення прийому оральних контрацептивів;
• післяпологову депресію.

Протягом багатьох років вчені намагаються з’ясувати причини ПМС, однак точної етіології цього захворювання до цих пір не виявлено. Очевидна зв’язок появи симптомів з менструальним циклом змушує припустити певну роль коливання рівня гормонів.

Можливі причини

Передбачається, що на вираженість симптомів ПМС можуть впливати наступні фактори:

• порушення балансу статевих гормонів (естрогену і прогестерону);
• підвищення рівня пролактину (гормону, який бере участь в регуляції репродуктивної функції і лактації);
• зниження рівня серотоніну, що сприяє підвищенню чутливості організму до коливання рівня гормонів.
Не виключена також роль неправильного харчування, нестачі поживних речовин і фізичного навантаження. Вважається, що ПМС розвивається при впливі сукупності всіх перерахованих факторів, хоча в кожному окремому випадку його патогенез індивідуальний.

Симптоми

За сучасними уявленнями, існує більше 150 фізичних і емоційних проявів ПМС. Найбільш типовими з них є:

• хворобливість молочних залоз;
• головний біль;
• набряки;
• здуття живота;
• запор або пронос;
• зміна апетиту; б біль в спині; шкірні висипання (наприклад, акне).

Соматичні прояви ПМС можуть заподіювати жінці значний дискомфорт, однак емоційні зміни можуть бути навіть більш пригнічують.

До них відносяться:

• емоційна лабільність (перепади настрою), схильність до депресії;
• дратівливість;
• зниження самооцінки;
• стомлюваність;
• порушення здатності до концентрації уваги.

Симптоми ПМС настільки різноманітні, що його діагностика грунтується головним чином на час їх виникнення (друга половина менструального циклу). Якщо після закінчення менструації і на початку наступного менструального циклу симптоми зберігаються, діагноз ПМС малоймовірний. Специфічних досліджень або лабораторних тестів, що дозволяють діагностувати ПМС, не існує. Однак з метою виключення інших причин появи симптомів, наприклад, гормональних порушень, може проводитися ретельне обстеження.

Діагностика ПМС

При постановці діагнозу враховується зв’язок появи симптомів з фазою менструального циклу. Пацієнтка може самостійно записувати ці дані протягом 3-4 місяців, а потім показати їх лікарю на прийомі або використовувати для самоконтролю. На сьогоднішній день не існує будь-яких специфічних методів лікування ПМС, однак відомий ряд заходів, що дозволяють домогтися пом’якшення симптомів і значного підвищення якості життя пацієнтки.

Самоконтроль

Чи не кожній жінці, яка страждає ПМС, потрібна медична допомога. Деякі пацієнтки відзначають, що симптоми значно зменшуються або зникають при дотриманні простих заходів. Перехід на здорове харчування з низьким вмістом жирів і високим вмістом клітковини (відповідає дієті, зазвичай рекомендованої для профілактики захворювань серцево-судинної системи і поліпшення загального стану організму). Дробний прийом їжі кожні три години. Помічено, що регулярне вживання продуктів, що містять складні вуглеводи, сприяє зменшенню проявів ПМС. Регулярні фізичні вправи сприяють поліпшенню настрою. Значну користь приносить також застосування методів релаксації, наприклад заняття йогою або китайською гімнастикою тайцзи-цюань.

• Обмеження вживання кофеїну та алкоголю.
• Прийом харчових добавок, що містять вітаміни.

Мікроелементи. Є описи випадків значного пом’якшення симптомів ПМС на тлі прийому масла енотери і вітаміну B1; в інших джерелах повідомляється про сприятливий ефект харчових добавок з магнієм, кальцієм і цинком. Єдиної ефективної схеми лікування ПМС не існує.

Якщо зміна дієти і способу життя не приносить покращення або симптоми захворювання різко виражені, можливе застосування деяких медикаментозних препаратів, призначення яких можливо тільки після консультації лікаря-гінеколога.

Будьте здорові!