Мастопатія – одне з найбільш поширених захворювань. Всі зміни в молочних залозах є наслідком певних гормональних зрушень в організмі жінки, які виникають в результаті найрізноманітніших причин: після абортів, сильних психічних стресів, нерегулярному статевому житті, передозування сонячного випромінювання і т.п.

Мастопатії схильні жінки репродуктивного віку від 18 до 50 років, пік захворюваності на мастопатію доводиться на вік 30-45 років. З точки зору жіночої фізіології виникнення мастопатії легко пояснити. Щомісяця в організмі здорової жінки репродуктивного віку відбуваються циклічні зміни під впливом гормонів – естрогену і прогестерону. Ці два гормони не тільки регулюють двофазний менструальний цикл, але і мають прямий вплив на тканини молочних залоз.

У нормі під впливом естрогенів, які утворюються в першу фазу менструального циклу відбуваються проліферативні процеси в молочних залозах, тобто розмноження клітин. Прогестерон, який утворюється в другу фазу менструального циклу, обмежує дію естрогенів, гальмуючи процеси проліферації.

Під впливом несприятливих факторів формується дисбаланс гормонів – недолік прогестерону і надлишок естрогенів, що призводить до надмірної проліферації тканин молочної залози, виникає мастопатія.

Іноді мастопатія розвивається через надмірну вироблення гіпофізом гормону пролактину. У нормі пролактин виробляється в великих кількостях при вагітності і в період лактації для формування материнського молока. Але буває так, що пролактин надлишково секретується і поза вагітності, що є патологією і сприяє появі мастопатії.

Згідно гістологічної класифікації ВООЗ (1984), мастопатія визначається, як фіброзно-кістозна хвороба і характеризується широким спектром проліферативних і регресивних процесів в тканини молочних залоз з ненормальним співвідношенням епітеліального і сполучно-тканинної компонентів. В даний час існує велика кількість назв мастопатії: кістозна мастопатія, кістозний фіброаденоматоз, хвороба Реклю, хвороба Шіммелбуша, дисгормональная гіперплазія, фіброзно-кістозна мастопатія, істерична пухлина, фіброзно-кістозна хвороба і т.д. Для клінічної практики використовується класифікація, при якій мастопатію розділяє на дифузну і вузлову.

Форми дифузійної кістозно-фіброзна мастопатії: аденоз з переважанням залозистого компонента; фіброзна мастопатія з переважанням фіброзного компонента; кістозна мастопатія з переважанням кістозного компонента; змішана форма дифузійної кістозно-фіброзною мастопатії; cклерозірующій аденоз.

Форми вузловий (локалізованої) фіброзно-кістозної мастопатії: вузлова мастопатія; кіста молочної залози; внутрішньопротокова папілома; фіброаденома.

Діагностика захворювань молочних залоз

При діагностиці захворювань молочних залоз оцінюється спадкова схильність до даної патології. Уточнюються скарги пацієнтки на хворобливість, набухання, набряк молочних залоз, час їх появи, зв’язок з менструальним циклом або його порушеннями. Визначається наявність виділень з сосків, уточнюється час і причина їх появи, консистенція, колір, кількість. При об’єктивному обстеженні відзначається симетрія молочних залоз, наявність пухлиноподібних утворень, асиметричного втягнення сосків, присутність рубцевих змін, шкірних втягнення, папілом, родимих плям на шкірі молочної залози, оцінюється ступінь розвитку молочних залоз.

Пальпація молочних залоз також має важливе діагностичне значення. При цьому визначається консистенція молочних залоз, її симетричність, наявність ущільнень і їх характер. Особливу увагу слід приділяти наявності вузлових утворень. Оцінюють їх розмір, щільність, однорідність, кількість, рухливість, зв’язок з підлеглими тканинами, шкірою. Як інструментальних методів використовують УЗД і мамографію. При цьому УЗД більш доцільно виконувати молодим жінкам, з 1 раз в 6 місяців. Мамографію рекомендується проводити жінкам до 40 років при підозрі на вогнищеву патологію молочних залоз за даними УЗД, а жінкам після 40 років з профілактичною метою 1 раз в рік.

Лікування мастопатії. Лікування мастопатії підбирається індивідуально, залежить від виду і причини мастопатії. Лікування мастопатії може бути консервативним або хірургічним, але почати слід зі зміни способу життя і харчування.

Публікацію підготувала лікар-мамолог Біла Анна Юліївна